Easy Living or Come together with Uriah Heep

Британські вихідні у Києві (або прес-конфенція без преси)

За день до концерту. Субота 20.10.12

11.30

Здається, найцікавіше трапляється саме тоді, коли його зовсім не чекаєш. Дзвонить Макс – колега з концертних походів, пише репортажі для невеличкого музичного сайту.

– Здоров. Мені тут менеджер Докера дзвонила, сказала, що сьогодні буде прес-конференція о першій в Docker’s ABC на Хрещатику. Я трохи спізнюсь, а ти давай виїжджай.

На збори часу небагато. Закидаю в сумку камеру і щоденник для автографів, вибігаю з дому і пірнаю в першу ліпшу маршрутку. Мабуть, ніколи й нікуди так швидко не збиралась.

12.30 станція метро Академмістечко

Стою на платформі. Починає співати телефон. Знову Макс:

– Знову з Докера дзвонили. Казали, що точно ще не відомо нічого, але я так розумію, що по ходу пресухи сьогодні не буде…

Розвертатись і їхати назад додому було вкрай неприємно і нецікаво:

– А може все ж заїдемо в бар? Хоча б впевнимось, що все відмінилось..

– Ну окей, буду за півгодини.

13.10 Docker’s ABC

Заходжу в бар. Спускаюсь вузькими сходами вниз, роздивляюсь афіші. Є тут і великий плакат з Uriah Heep – реклама недільного концерту. Подумки відмічаю, що було б добре повісити такий вдома.. В барі зараз затишно: людей мало (як і зазвичай вдень у таких закладах), стоїть м’яка напівтемрява, неголосно грає музика. Бармени снують туди-сюди, час від часу приносять клієнтам пиво.

У дальньому залі зовсім порожньо. Всюди висять світлини музикантів, а стіни розписані численними автографами і побажаннями. Раптово мирний спокій бару порушують гучні голоси, що лунають зі сходів і розносяться на все доволі невелике приміщення Докера. Мої вуха відразу вловлюють англійську мову: таку смачну, чисту, дуже британську англійську. А за якусь мить очі помічають і власників цього прекрасного акценту: п’ятеро немолодих чоловіків заходять у цей же дальній зал і приземлюються за двома великими столами навпроти.

Жодного сумніву, що це таки Вони! Вокаліст Берні Шоу – срібний блондин з хитрим поглядом і смішною борідкою, яка, втім, дуже йому пасує. Гітарист Мік Бокс – теж срібноволосий з чарівною білозубою усмішкою. Басист Тревор Болдер – спокійний і дуже милий. Клавішник Філ Лензон – високий, із хвилястим сріблястим волоссям, акуратно зачесаним назад, а також надзвичайно добрими очима. Ударник Рассел Гілбрук – персонаж особливо яскравий: лисий, з купою сережок у вухах (9 чи 10), кільцем у носі, ланцюгом на шиї і численними татуюваннями на руках. Образ довершувала футболка з черепом, однак Рассел виглядав аж ніяк не загрозливо, він навпаки світився позитивом й усміхався на всі 32. Словом, дуже колоритна така компанія.

І поки мій мозок синхронно думає, як з цією компанією познайомитись, Берні встає з-за стола і йде оглядати розписані стіни бару. Що найкраще зробити за такої нагоди? Звісно ж підійти і просто сказати «Хай!». Берні хитро усміхається: не має жодного сумніву, що я знаю, хто вони:

– Привіт! Ми ось теж тут автографи залишали. Давненько це було, ще у 2006-му. Деякі навіть встигли трохи витертись.

Берні показує на колону, де між якоюсь чорно-білою фотографією і ліхтарем красиво виведені підписи учасників гурту. Мені завжди було цікаво розшифровувати ці часом чудернацькі, але такі витончені ієрогліфи, шукати серед них частини імен, прізвищ або лише окремі літери..

– Було б добре їх трохи оновити. А де ви грали тоді?

– Здається, це було на Майдані Незалежності. Велика сцена, більше ста тисяч людей. Гарно було.

До розмови приєднується Макс, який зовсім непомітно підкрався і тепер стоїть у нас за спинами:

– А як ви себе почуваєте, коли виступаєте на маленьких сценах?

Хлопці усміхаються, а Берні корчить смішну скептичну гримаску:

– Ми відчуваємо себе, скажемо так, дещо затиснено. Назарет, наші давні хороші друзі, дзвонили нам нещодавно, розповідали про клуб, де ми гратимемо.

– Мабуть, ми постійно будемо бити одне одного інструментами.

Тревор робить вигляд, ніби хоче вдарити Міка уявною бас-гітарою. Стримуватись від сміху стає просто неможливо, а, втім, і не потрібно, адже так приємно відпочити від багатьох серйозних, нещирих, часом сумних і якихось відморожених облич наших співвітчизників і побути у веселій і голосній компанії таких милих і чарівних британців.

Гаряча кава і кухлі пива у фірмових паперових пакетах. «Тотенхем» проти «Челсі». Радісні вигуки, жарти й теплі усмішки.  Автографи, обійми і фотографії. Потиски рук на прощання і «see you tomorrow».

Неділя 21.10.12  

20.30 Заходимо в бар. Народ помалу збирається, за столами вільних місць стає усе менше. Біля звукорежисерського пульта стоять наші музичні герої. Берні підморгує, тисне руку Максу, а потім і мені:

– Привіт, дорогенькі! Забивайте місця під сценою: ми розірвемо сьогодні зал. Буде гаряче!

Він ще раз підморгує, усміхається і йде до гримерки, обережно пробираючись через натовп фанів і старанно намагаючись не бути поміченим. Ми теж пробираємось до сцени. В барі гасне світло, на сцені вмикають прожектори. Uriah Heep виходять, торкаються інструментів, з яких ллється прекрасний роковий бальзам для струн наших душ.

There’s gonna be no compromise. It’s gotta be love or nothing at all.

One day with HEEPsters

Неділя 13.10.13

Це ніби схоже на дежавю. Знову теплі дні, середина жовтня. Знову Майдан Незалежності. Знову зустріч із Uriah Heep.

Майже рік пройшов з того часу, як ми не бачились. Але дядечки добре пам’ятають нас з Максом, вони тиснуть йому руку, обіймають мене, добродушно усміхаються, питають, як у нас справи. Усі такі чудові: Мік, Берні, Філ, Рассел. Тільки от Тревора більше немає з нами… Відтак у гурту новий басист – Дейві, тепер наймолодший учасник Хіпової тусовки. Дуже милий хлопчик.

Изображение 002 Изображение 029 Изображение 380

 

 

 

 

 

2013-10-13-1195

Дорога з Майдану до Докера на Хрещатику. З хлопцями гуляти весело: Мік з Філом фотографуються на королівському троні, знімки одразу ж летять у фейсбук (Мік – такий весь комп’ютеризований – постійно щось фотографує на телефон), Рассел зацікавлено роздивляється колону Незалежності, а Дейві київські краєвиди чимось нагадують Париж.

Посиденьки у барі з приколами типу «Chicken Kyiv in Kyiv», вивченням українських слів «дякую» і «будьмо» (останнє – моя власна заслуга J) і позитивними безтурботними балачками. Потім пробіжка назад до готелю і прощання до вечірнього концерту…

21.00

Не так вже й просто знайти хороші місця перед сценою. Найбільш терплячі фани чекають виступу, інші просто відпочивають або снують туди-сюди пабом. На сцені техніки перевіряють апарат перед стартом. У пабі на якийсь час стає темно, тільки чути гул натовпу, який враз різко переривається гітарним інтро до Against the Odds. Дійство почалось.

Хоча звук не можна назвати ідеальним, цей недолік перекривала енергетика концерту. Берні з його харизмою і драйвом надзвичайно добре вдається завести зал з півоберта. Завдяки цьому його таланту народ починає відриватися ще з перших акордів пісні, розмахуючи руками в такт музиці.

– Швиденько всі підняли руки вгору! – вигукує в мікрофон Берні.

Він оглядає зал, потім затримує погляд на мені, дивиться уважно і дещо вимогливо. Піднімаю руки вгору, міцно затиснувши в правій руці камеру, Берні підморгує і всміхається: от тепер можна продовжувати.

Перед треком Sweet Freedom вдалось перевести дихання: Берні згадує 73 рік, коли вийшов однойменний альбом:

– Таке враження, ніби це вчора було, а, виявляється, вже й 40 років минуло.

Далі грають ще кілька улюблених публікою хітів початку 70-х: Look at Yourself, July Morning, Lady in Black. А найбільшою несподіванкою вечора стає така собі невеличка імпровізація: кавер на пісню The Beatles Get Back, яка органічно доповнила сьогоднішнє свято рок-н-ролу.

Завершення концерту було більш традиційне, але вибухове – натовп розірвали швидкі та бойові Free and Easy та Easy Living. Uriah Heep прощаються. Задоволено і втомлено усміхаючись, покидають сцену. Йдуть, але обіцяють обов’язково повернутись.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s